Історія системи централізованого водовідведення нашого обласного центру бере свій початок у 60-х роках минулого століття. Тоді відведення стічних вод м. Черкаси здійснювалось на міські каналізаційні очисні споруди проєктною потужністю 52,0 тис.м3/добу.
В середині 70-х років очисні споруди вже не відповідали зростаючим потребам міста. Об’єм комунального стоку складав близько 110 тис. м3/добу. Потрібні були більші та потужніші споруди, однак розширення наявних було неможливе через те, що вони опинились в межах міста. Тому з метою раціонального використання державних коштів та необхідністю розбавлення промислового стоку від хімічного підприємства господарсько-побутовим стоком, Радою Міністрів УРСР було прийнято рішення про будівництво об’єднаних очисних споруд потужністю 280 тис.м3/добу на базі державного підприємства Хімкомбінат. Після доведення об’єднаних каналізаційних споруд до необхідних потужностей, міські очисні споруди потужністю 52,0 тис.м3/добу повинні були зупинені та списані.
На виконання зазначеного, у 1993 році, рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 25.08.93 № 363, міські каналізаційні очисні споруди були закриті та списані, а стічні води міста були спрямовані на очисні споруди ВО «Азот» (колишній Хімкомбінат).
Наказом Фонду державного майна України від 20.05.2002 року № 860 «Про передачу очисних споруд, які не увійшли до статутного фонду ВАТ «Азот», вони були безоплатно передані акціонерному товариству в оперативне управління, але залишаються державною власністю.
Якщо говорити простими словами, у 60-х роках минулого століття місто мало свої очисні споруди стічних вод, але вже тоді громаді та міській владі було зрозуміло, що місто розвивається, тому потрібні більші та потужніші споруди. Враховуючи те, що розширення наявних споруд було неможливим, через їх розташування в межах міста, радянською владою було прийнято рішення про будівництво об’єднаних очисних споруд на базі держаного підприємства Хімкомбінат (нині Приватне акціонерне товариство «Азот»). Після доведення до необхідної потужності, усі стоки повинні були направлені на ці об’єднані споруди, а міські – закриті та списані.
В рамках державної приватизації «Азот» став приватним підприємством, але очисні споруди, як об’єкт критичної інфраструктури, залишилися державною власністю.
Сьогодні мешканці міста Черкаси розуміють потенційну небезпеку перебування такого стратегічного об’єкта в приватних руках, тому вимагає передати їх в комунальну власність громади.
Залиште свій відгук
Хочете долучитися до обговорення?Спробуйте!