Краса, що оберігає затишок Черкас: історія машиністки ПНС Марії Красоти про династію, роботу та «силу жінки» на водоканалі

Бувають люди, чиє прізвище — не просто запис у паспорті, а справжнє відображення душі. Марія Красота працює на нашому підприємстві вже понад 18 років, і за цей час вона довела: справжня краса жінки — у її професіоналізмі, незламному характері та вмінні підставити плече тим, хто цього потребує. 5 березня Марія Григорівна, машиністка підвищувальних насосних станцій цеху ЕВКНС, отримала почесну відзнаку мерії міста у номінації «Сила жінки». Ми вирішили розпитати нашу героїню про те, як це — бути частиною великої водоканальської династії, тримати під контролем величезні насоси та знаходити сили на волонтерство.

Про коріння та «Машу маленьку» на насосній станції

«Мій шлях на «Черкасиводоканал» був визначений ще в дитинстві, хоча тоді я цього й не усвідомлювала. Моя мама віддала нашому підприємству десятки років життя, працювала машиністкою. Вона часто брала мене з собою. Пам’ятаю, як я, «Маша-маленька», бігала по старій насосній станції. Мама, звісно, не пускала до самих агрегатів — тоді вони були величезними, шумними, заходити туди було суворо заборонено. Але я крізь відчинені двері заворожено спостерігала: як вона вимикає/вмикає станцію, набиває сальники, як ремонтує насоси… Весь процес від «А» до «Я» закарбувався десь глибоко в підсвідомості. Навіть коли я пішла вчитися на техніка-технолога, доля все одно привела мене сюди, у 2008-му.

У нас взагалі дивовижна родинна історія: тут працювали мої рідні, зараз працює чоловік, вітчим, невістка. Ми — справжня водоканальська родина» – зізнається Марія.

Від шумних агрегатів – до сучасних насосів

«Коли я тільки прийшла, якраз почалася модернізація. Стало значно менше важкої фізичної праці. Зараз ми більше спостерігаємо за автоматикою, попереджаємо аварії. Хоча, буває, доводиться згадати «мамину школу»: і засувку важку крутити, і воду черпати, якщо дренаж підведе. Бувало, що й «мартином» крутила, і лопатою допомагала — робота на воді потребує характеру.

Найбільш екстремальні моменти? Це коли на станцію забігають цікаві дітлахи. Вони, як горобці, сунуть свої голови, хочуть побачити, звідки береться вода. У такі хвилини я згадую себе маленьку» – сміється пані Красота.

Про «Силу жінки» та 700 вареників для перемоги

«Відзнака від мерії у номінації «Сила жінки» стала для мене несподіванкою, але й великою честю. Для мене ця сила — у вмінні не бути байдужою. З початком повномасштабного вторгнення моє життя, як і життя моїх колег по цеху, змінилося. Після зміни на насосній ми стаємо до «кухонного фронту».

Ми з дівчатами підтримуємо хлопців на передовій та у шпиталях (віддаємо на пункт збору до волонтерів , а вони вже несуть захисникам у лікарні) часточку домашнього затишку. Наш рекорд за один раз — це 700 вареників! А ще 300 крашанок до Великодня, сотні млинців, пиріжків, фаршировані перці… Коли відвідуємо наших героїв у лікарнях, бачимо їхні очі — і втому як рукою знімає.

Кажуть, що краса врятує світ. Але я думаю, що світ врятує турбота, відповідальність і щоденна праця. Моє прізвище зобов’язує мене нести цю внутрішню красу через роботу, допомогу людям і любов до нашого міста. Бо кожна крапля води в кранах черкасців — це частинка нашої спільної сили!» – наголошує пані Марія.

Від редакції: а ще наша Марія – надзвичайно талановита, Ви тільки подивіться на ці неймовірній гердани! Вона створює їх власноруч. Пропонуємо насолодитися цією красою в фотогалереї далі.