Він із дитинства мріяв будувати залізничні дороги на Луганщині, бо ще із пелюшок хотів робити щось корисне для людей. Але життя підготувало для нього «дещо змінений сценарій», щоправда, із тією ж місією – допомагати людям. Так, переселенець зі Сходу Михайло Шапран потрапив у Черкаси і став членом команди «Черкасиводоканалу». Про секрети його роботи – далі.
«Із залізничника – в слюсарі»
«Сам я народився в Луганську, а от мої рідні, як по татовій, так і по маминій лінії – живуть на Черкащині. За фахом я інженер-будівельник залізничних доріг. Спочатку закінчив технікум залізничний, потім академію. Мріяв будувати залізничні дороги в себе в області і в країні. Та коли довелося їхати із Луганщини, спочатку я потрапив до Харкова, а потім, в 2015 році, вже переїхав у Черкаси. Думав тоді, що тимчасово… Місто сподобалося одразу: дороги ремонтують, благоустрій теж дуже вразив. Одразу подумав: яка велика праця комунальників…
Облаштувався, і прийшов працювати на «Черкасиводоканал». Мене прийняли добре, спочатку був слюсарем аварійно-відновлювальних робіт. Багато чого навчився у своїх колег, за що їм велика подяка. Зараз вже працюю майстром дільниці водопровідних мереж. Моя робота полягає в організації процесу праці бригади. Ми виїжджаємо на пориви мереж, витоки, люк там закрити-замінити…».
«По пояс у воді – і до самої ночі…»
«Так, робота нелегка. Але ми вже звикли. Головне: вона цікава, адже чи не щодня працюємо в різних місцях. Так, наприклад, сьогодні ти в місті працюєш і спілкуєшся із людьми, а завтра – вже десь «в лісі», на природі свіжим повітрям дихаємо (сміється).
Звісно, бувають і такі ситуації, коли працюємо аж до 12 ночі, це коли трапляються серйозні аварії. А що робити? Не поїдеш же додому, коли п’ять дев’ятиповерхівок стоять без води? Тож, працюємо до останнього і в різних умовах. Буває і по кілька годин в льодяній воді, наприклад, коли засувки міняємо, «відкачка» працює і ти працюєш, треба ж комусь це робити…».
Професія на «вагу золота»
«Професію свою люблю, бо вона корисна людям. Я вважаю, що всі професії цінні – хтось за дороги відповідає, а хтось – за водопроводи. Хоча сумно те, що зараз молодь не хоче йти у «водопроводчики», всі хочуть блоги вести, в тік-тоці зніматися і мільйони заробляти (сміється). Але хтось же має і це робити – давати людям воду і ліквідовувати пориви.
Найважче, звісно, коли трапляється кілька серйозних аварій одразу. Аварії ж вони такі, не питають, коли їм краще. Тому буває тільки-но закінчили працювати на одному об’єкті, а треба одразу їхати на другий. Тому доволі часто бувають ситуації, коли обідаємо вже ввечері або вночі…».
«Ідеальні мережі»
«Так, звісно мрію про капітальні ремонти водопроводів, тому що є такі, яким вже за півсотні років і більше… Труби просто розсипаються… Раніше мріяв будувати залізничні дороги, але тепер розумію, що ремонтувати водопровідні і каналізаційні мережі і забезпечувати людям стабільне водопостачання та водовідведення – не менш корисна місія. Головне, мрія бути потрібним людям – здійснилася».
Залиште свій відгук
Хочете долучитися до обговорення?Спробуйте!