«Знаходили бойові снаряди та рятували плаваючі банки з консервацією»: слюсар АВР Віталій Мороз про небезпечні і смішні ситуації під час роботи

Він – завжди усміхнений і позитивний. Навіть коли доводиться працювати до пізньої ночі – він не втрачає робочою настрою та гумору. Бо готовий «реанімувати» водопровідні і каналізаційні мережі навіть … під час відпустки. Знайомтеся – це Віталій Мороз, слюсар аварійно-відновлювальних робіт (АВР), який вже 18 років трудиться для добробуту нашого міста. І у рубриці «Обличчя водоканалу» він із радістю розповів нам за що любить свою роботу і які «сюрпризи» вона підкидає.

Естетика – понад усе!

«Я прийшов на «Черкасиводоканал» ще 18 років тому, починав слюсарем 2 розряду. Зараз вже маю 6 розряд, я бригадир. В мене «оригінальна» освіта, як для комунальника, ви не повірите – я дизайнер (сміється). А вийшло все так: в 2000-х роках я вступив в 20-те професійне училище, поступав тоді  на каменяра-плиточника, але наша група склала всього 3 особи. Тоді нам запропонували на вибір: перевестися або на зварювальника або на дизайнера. Так, я перейшов в дизайн. Потім працював особистим водієм, експедитором. А далі знайомий мене покликав на водоканал. До його пропозиції я поставився дуже серйозно, не міг його підвести, тож, включився у роботу на всі сто відсотків. І з тих пір, без цієї роботи просто не уявляю свого життя. До речі, освіта дизайнера мені досі допомагає в роботі. Я, як «дизайнер  водопроводів і каналізації» (сміється), я люблю щоб все було гарно, всі вузли дуже ретельно і акуратно складаю, щоб було естетично», – зізнається Віталій Олександрович.

Я люблю свою роботу, навіть … під час відпустки

«Так, роботу я дійсно свою люблю, інакше б не працював 18 років. Але вона нелегка. Інколи ліквідовуємо аварійні ситуації навіть без сну. Було таке, як, наприклад, під час аварії на Гоголя, коли робили обвідну лінію каналізації, працювали майже добу. Це зараз ми робимо обвідні – пластиковими трубами, а тоді все треба було варити. А для металевих труб, щоб один стик зварити – це мінімум півтори години… Ми тоді приїхали в 7 годин вечора, і працювали всю ніч: бігали по черзі в аварійку, дрімали по півгодини по черзі – і знову працювати. Але я не шкодую, що обрав цю роботу і не жаліюся, бо розумію важливість своєї роботи і відчуваю відповідальність перед всім містом. Вода – це найперша життєва необхідність. Тому я готовий працювати, навіть … під час відпустки. Нещодавно було, вийшов на роботу, коли потрібно було підтримати Смілу, де місцевий водогін постраждав від обстрілів агресора. Так, дружина інколи сварить, що на роботі затримуюсь, але я не можу так, якщо люди сидять без води… Ніколи не було бажання: розвернутися і піти додому, адже ми маємо довести все до кінця».

Іноді небезпечна, а іноді – весела…

«Так, робота у нас дійсно буває різною. Інколи буває навіть небезпечною. Було таке, шо копали на об’єкті і …  знаходили снаряди. Звісно, ми одразу викликали ДСНС, ті подякували за нашу свідомість, адже, як потім виявлялося, то були бойові снаряди.

Зі смішних запам’яталася ситуація, коли працювали на 30-років Перемоги. Працювали під балконом, був потужний і великий витік: ми копаємо, вода хлине з усіх сторін, аж раптом бачу –  в чоловіка з під-балкону випливають «закрутки» – банки з огірочками і помідорчиками і так гарненько собі пливуть рядочком… Посміялись ми тоді разом із чоловіком, а він і каже: «Ой, забирайте ви їх собі, хлопці, бо сьогодні ви аж дві справи гарні зробили – і мережу відремонтували, і настрій підняли! Щиро вам дякую!».