Жирний Василь Григорович, технолог Дніпровської водоочисної станції – справжня легенда водоканалу. Адже працює він тут вже … 38 років! І він саме та людина, яка контролює весь процес підготовки та очищення води – від забору її з Дніпра – і до появи у Вашому крані. Які етапи проходить вода за цей період та про цікаві випадки зі своєї роботи він розповів у традиційній рубриці «Обличчя водоканалу».
«Робота всього життя»
«За освітою я – технолог машинобудування, 15 років працював токарем… А далі почалося моє «життя» на водоканалі. Сюди я прийшов у 1986 році, і так і залишився, тобто працюю тут вже 38 років. Був і слюсарем-ремонтником 6 розряду із виконанням обов’язків бригадира, і майстром, і начальником зміни, і техніком-технологом.
Зараз я технолог Дніпровської водоочисної станції: і моя робота дуже цікава і відповідальна, адже ми контролюємо весь технологічний процес підготовки води – від підняття її з Дніпра – до подачі в крани городян. Проводиться очищення, обеззаражування, освітлення, щогодинний контроль…
Загалом це займає близько доби: забираємо воду із річки – вона іде до змішувача по трубам діаметром 1000 мм, потім до камери реакції, відстійники, у фільтри, резервуар чистої води… Процес нелегкий і довготривалий процес. Раніше чимало завдань робили «вручну» – і це було нелегко. А зараз наша сучасна молодь, яка працює на водоканалі, вже й запаху хлору не знає (сміється), бо після реконструкції – більшість процесів автоматизували. Так, із 2000-го року у нас встановлені нові установки, і прямого контакту з хлором – немає. Все комп’ютеризовано, і нам одразу видно, де є якісь проблеми, сигналізація спрацьовує і світлова, і звукова, і диспетчер одразу все бачить» – розповідає Василь Григорович.
«Відповідальність – понад усе»
«Робота технолога – дуже відповідальна. Від нас залежить якість води, яку питиме ціле місто, тому помилки недопустимі. У цьому питанні точність – понад усе. Ми ретельно все перевіряємо, кожну годину здійснюємо лабораторний контроль, проводимо пробні дозування тощо.
Свою роботу дуже люблю, бо ми даємо людям найнеобхідніше – воду. Свою любов до водоканалу я передав і родині. Сини також працюють тут – технологом і черговим електриком. І вже і онук тут працює – оператором хлораторної установки. Така у нас сімейна династія…
Із цікавих випадків пригадую такий. Ще коли тільки прийшов на водоканал, був вихідний і побачили, що сильно впав тиск в системі. Поїхали шукати порив, побачили, що в колодязі вода б’є … справжнім фонтаном. А засувка то в колодязі, треба шукати і закручувати… Стоїмо, думаємо… Але ж робити щось треба. Бо могло затопити добряче. Тоді вирішили просто … ниряти в колодязь, в воду наосліп майже, і добре що було літо. Було трохи страшно, але тоді про це не думали, бо місто могло без води залишитися. Коли розумієш таку велику відповідальність – то нічого не страшно, адже ми любимо наших споживачів і завжди працюємо саме для них!» – згадує Василь Жирний.
Залиште свій відгук
Хочете долучитися до обговорення?Спробуйте!