«30 років відданості справі і любові до міста»: слюсар-ремонтник ДКНС В’ячеслав Купрієнко про щоденні нелегкі виклики у своїй професії

Ви вже, напевне, знаєте, що головна цінність “Черкасиводоканалу” – це люди. А тим більше – люди з золотими руками. Саме вони щодня забезпечують безперебійне водопостачання та водовідведення міста. Сьогодні ми хочемо познайомити Вас у рубриці «Обличчя водоканалу» з одним із таких героїв – В’ячеславом Михайловичем Купрієнком, слюсарем-ремонтником ДКНС, який присвятив вже понад 30 років свого життя – роботі на підприємстві.

«Любов до водоканалу – то родинне»

«Я прийшов на “Черкасиводоканал” ще у 1995 році, маючи за плечима досвід роботи слюсарем на “Азоті”, також маю освіту каменяра-монтажника-зварника. Моя мама теж працювала на підприємстві, тож, можна сказати, що любов до водоканалу у мене в крові (сміється). В дитинстві я мріяв бути водієм, але життя склалося інакше, та я жодного разу не пошкодував про свій вибір.

Моя професія слюсаря-ремонтника ДКНС – це щоденна боротьба із нелегкими викликами. Я обслуговую каналізаційні насосні станції, чищу і ремонтую забиті насоси, грабельні решітки, перевіряю і контролюю роботу обладнання.

Так, ця робота не з легких, але я її люблю. Коли насоси забиваються (будь ласка, не кидайте сміття до каналізації!), їх доводиться чистити вручну, іноді буваємо мокрими по пояс. А коли міняємо засувки, особливо в мороз, – це взагалі випробування на витримку і силу. Але наші хлопці – це ще ті «міцні горішки», тож, труднощів не боїмося» – зізнається В’ячеслав Михайлович.

«Робота – другий дім»

«Незважаючи на складнощі, ми завжди виконуємо свою роботу з відповідальністю, бо знаємо, що від цього залежить комфорт та благополуччя наших містян. Воду можна привезти, купити, а от без каналізації…

Буває викликають і після роботи, і у вихідний, – розповідає він, – але ми вже звикли швидко збиратися, бо це для міста, для людей. Тож, кидаємо всі справи – і поспішаємо на допомогу.

Особливо нелегко доводиться під час поривів колекторів, коли доводиться чергувати на аваріях, фактично там живемо в «кібітках». Ставимо насоси, відкачуємо воду, допомагаємо аварійникам, працюємо всі разом, як єдиний механізм. Наш колектив – дуже дружній, головна його сила – в взаємній підтримці. Єдине, що нас турбує останнім часом – це нестача молодих кадрів. Хочеться, щоб більше молоді приходило, ми готові навчати, передавати свій досвід, тож, запрошуємо до нас на роботу”, – наголошує В’ячеслав Михайлович.