Ви коли-небудь замислювалися, звідки у вашій оселі з’являється чиста, прозора вода? Для більшості містян це звична річ, але насправді, за кожною краплиною стоїть величезний і безперервний процес. Цього року Дніпровська водоочисна станція, головне водне «серце» Черкас, відзначає свій 50-річний ювілей. Це пів століття щоденної, самовідданої праці, про яку ми сьогодні розкажемо детальніше.
Як все починалося?
Дніпровська водоочисна станція (ДВС) на мальовничому березі Дніпра поблизу Черкас – розпочала свою роботу у серпні 1975 року. Її перша черга, потужністю 80 тис. м³ на добу, стала головним джерелом чистої води для Черкас та навколишніх сіл.
ДВС — це надскладний організм, де річкова вода проходить вісім етапів очищення, перш ніж стати питною. За цими процесами стоять роки кропіткої праці, інженерні рішення та щоденна відповідальність. Однак, історія станції — це не лише про технології. Це про людей, що творили її історію.
Першим начальником, який очолив станцію з самого початку будівництва, був інженер Анатолій Іванович Сиряченко. А вже у 1989 році керівництво перейняв Леонід Миколайович Ільчишин, людина слова та діла, яка не кидала слів на вітер. Він вклав чимало зусиль та душу у безперебійну роботу станції, здобувши величезну повагу в колективі та серед односельців. За свою віддану працю він був відзначений нагрудним знаком “За відвагу у надзвичайній ситуації” ІІ ступеня.
З травня 2007 року й до сьогодні станцією керує Олег Володимирович Овчаренко. Він прийшов на Водоканал у 1997 році як майстер ремонтно-будівельної дільниці, тож досконало знає цю справу зсередини.
З перших вуст
— Олеже Володимировичу, ви прийшли на ДВС у 97-му. Яким ви запам’ятали цей об’єкт тоді, і що найбільше вразило?
— Коли я вперше сюди приїхав, мене вразила величезна територія – я там навіть заблукав (сміється). На той час у штаті було набагато більше людей. Пам’ятаю, що і роботи було багато – технічної, будівельної, наприклад, ми часто вручну вивантажували коагулянт з вагонів. Працювали в респіраторах. Іноді доводилося працювати цілодобово, поки люди йшли на роботу о сьомій ранку, ми тільки поверталися додому. Пізніше ми перейшли на рідкий коагулянт, і це суттєво полегшило працю та скоротило витрати.
— Які найважливіші досягнення ви можете виділити за ці 50 років, і зокрема, за час вашої роботи?
— Найбільше досягнення — це те, що станція безперервно і якісно працює вже 50 років. А з модернізацій — у 2012 році ми зробили повну реконструкцію насосного та електричного обладнання, встановивши перетворювачі частоти. Це дало колосальну економію електроенергії. Ми також впровадили автоматичне дозування хлору за допомогою англійських хлораторів. А зараз у планах — відійти від хлору взагалі, використовуючи гіпохлорит натрію. Цей проєкт вже розроблений. Крім того, на стадії впровадження проєкт сонячних панелей на 1 мегават та когенераційної установки. Це дасть нам можливість повністю забезпечити станцію автономною енергією у разі блекауту.
— Ваша робота, мабуть, дуже відповідальна. Телефон “під подушкою” — це про вас?
— Без сумніву. Робота дуже відповідальна. Ми відповідаємо за все місто, а воно не може залишитись без води. Якщо посеред ночі рветься водогін, я стрибаю в машину і їду на місце, попутно збираючи бригаду. Наш колектив — це найцінніше. На жаль, багато хлопців пішли на фронт, один наш фахівець – Сергій Перевала– загинув, це болюча тема. Але ті, хто залишився, виконують свою роботу з повним розумінням відповідальності.
— Чи траплялися якісь екстремальні ситуації чи аварії, що запам’яталися?
— Негода завжди приносить сюрпризи. Пам’ятаю, одного разу обледеніння було настільки сильним, що дерева падали на високовольтні лінії. Ми стояли два дні без світла, розводили багаття, щоб не замерзнути… На жаль, наші водогони, прокладені в 70-х роках, дуже зношені й часто рвуться. Це наша найбільша проблема. А з початком війни я взагалі три місяці жив на ДВС, в мене тут є навіть розкладачка (сміється).
— А є якась “фішка” у нашій станції, що відрізняє її від інших?
— Наша ДВС має вигідне розташування. Тому, на відміну від деяких інших міст, у нас менше проблем із цвітінням синьо-зелених водоростей. Це дуже полегшує процес очищення.
Від минулого до майбутнього
Іван Сухарьков, директор КП «Черкасиводоканал» зазначає: «Колектив ДВС — це справжні професіонали, серед яких є цілі трудові династії, такі як сім’ї Стеценка, Жирного, Ващишина та Дудко. Це люди, які передають свій безцінний досвід з покоління в покоління. Завдяки їхній роботі за 50 років було впроваджено безліч інновацій.
Сьогодні я з радістю щиро вітаю колектив ДВС “Черкасиводоканалу”, бажаю і надалі розвиватися. Ми докладемо для цього – максимум зусиль. Плануємо і надалі проводити модернізацію всіх процесів, удосконалювати їх, тому що розуміємо нашу відповідальність перед містом, і хочем щоб черкащани завжди мали під рукою – найцінніший ресурс — чисту, якісну та безпечну воду! Дякуємо нашим ветеранам та молодим спеціалістам за кожну краплину праці, вкладену в серце нашого міста».
Залиште свій відгук
Хочете долучитися до обговорення?Спробуйте!