«Війна – вигнала з дому, а «комунальна родина» – прийняла як рідних: як подружжя Харківських комунальників обмінювалися досвідом в КП «Черкасиводоканал»

«Сан Санич …» – це ім’я на дільниці повірки лічильників КП «Черкасиводоканал» чутно чи не щохвилини.  Так із гумором та повагою колеги з КП «Черкасиводоканал» кличуть слюсаря КПіА 4 розряду Олександра Мамчура. Приїхав з Харкова з дружиною до Черкас, коли родині довелося тікати від жахіть війни. На КП «Черкасиводоканал» подружжя пропрацювало майже півроку. Нині знову збираються до Харкова. Перед від’їздом поділилися із нами секретами, що нового навчилися тут і чим запам’ятається їм такий обмін досвідом.

«Ми втекли з Харкова 5 березня, тому що було небезпечно, ми жили на Салтівці, і там гупало кожен день з ранку до ночі, було страшно що може прилетіти, бо прилітало не раз, – ділиться спогадами «Сан Санич». – Роботу тоді в Харкові призупинили. І ми поїхали до рідних в Черкаси. Дружина почала волонтерити, плела сітки і кікімори. Потім вирішити знову повернутися до роботи. Подзвонили у відділ кадрів КП «Черкасиводоканал», нам сказали – приходьте, треба і слюсар, і машиніст насосних станцій. Ми із радістю прийшли і почали працювати, бо роботи не боїмося, завжди подобалося допомагати людям. Тут, в Черкасах я робив ту саму роботу, що і вдома в Харкові. Тут прекрасний колектив, прийняли як рідних, за це ми щиро вдячні. Підхід до роботи колег подобається, всі виконують роботу відповідально, професійно. Відкрили нові секрети роботи, обмінялися досвідом. «Познайомився» також з лічильниками, яких і в Харкові не бачив ніколи. Нові знання – це дуже корисно» – додає Олександр Мамчур.

До приїзду в Черкаси, Олександр Олександрович майже 20 років працював на Харківському водоканалі: слюсарем КІПіА, інженером-проектувальником, начальником відділу збуту кількох районів Харкова. Також займався встановленням і повіркою лічильників води, проектуванням водопровідних і каналізаційних мереж вже як приватний підприємець. Тож, зізнається, вся робота, яка була тут, в Черкасах, йому добре знайома! 

«Дружина моя, Олена Долгопят, теж працювала із 1996 року на водоканалі Харкова – інспектором департаменту збуту одного з районів міста. Там ми і познайомились. Я був начальником, вона – моя підлегла. Разом ми вже майже 27 років. Секрет стосунків простий: на роботі я начальник, а вдома – вона», – сміється пан Мамчур.

Дружина пана Олександра Олена Долгопят (працювала у КП «Черкасиводоканал» машиністом насосних станцій) додає: «Від Черкас – неймовірне враження, душевне місто. Фішка Черкас – тут всі посміхаються. Дуже вразило, коли в кінці робочого дня мені казали: «Дякую за роботу!».  Їхати не хочеться, але дім є дім. Дуже вдячні за те, що нас прийняли, причому як рідних, така собі «комунальна родина». Обов’язково будемо приїжджати в гості, заходити до колег, будемо дуже за ними сумувати».

І з таким же душевним теплом згадує роботу «Сан Санича» (і, звісно, не хоче відпускати) і Ірина Головина, майстер дільниці повірки лічильників КП «Черкасиводоканал»: «Дуже шкода відпускати такого фахівця, ми вже звикли до нього, він як член родини, багато чого нас навчив, і ми теж ділилися з ним знаннями. Постійно нам допомагав, навіть привіз з Харкова запчастини, які в нас закінчилися. Це важливі запчастини, які ми не могли знайти по місту. Будемо скучати. Людина комунікабельна, гарний фахівець, цікаво з ним спілкуватися, таких би побільше працівників».

КП «Черкасиводоканал» дякує нашим колегам з Харкова за їхню працю!

Чекаємо в гості!