Це дійсно унікальна людина для нашого водоканалу. Унікальна настільки, що ми навіть не відпускаємо його на пенсію))). Бо він – справжній технічний гуру, засновник і першопрохідець усіх ноу-хау «Черкасиводоканалу». За майже 27 років своєї роботи – Василь Рудь пройшов шлях він наладчика КІПіА – до інженера із обслуговування системи автоматичного керування виробничим процесом. Його руками – відбувалася ВСЯ автоматизація та модернізація підприємства, і сьогодні цими результатами пишається (а головне – відчуває на практиці) не лише водоканал, а й усе місто. Про те, як підприємство крок за кроком удосконалювало свою роботу та про цікаві робочі будні – Василь Петрович розказав нам у рубриці «Обличчя водоканалу».
«Знайти порив … із закрити очима»
«Я прийшов на водоканал майже одразу після армії, це було майже 27 років тому. Маю спеціальну технічну освіту, потім були кілька років підвищення кваліфікації. Починав працювати ще слюсарем із контрольно-вимірювальних приладів, займався їх ремонтом. Як тільки я здав іспити по допуску до робіт, я щодня їздив по всім мережам, по всім об’єктам і вивчав все, всі особливості. Колеги жартують, що в мене унікальний слух – бо я можу знайти порив із закритими очима. Так, коли у нас на підприємстві з’явився гео-мікрофон десь в 2001 році (це такий прилад, що допомагає шукати пориви без попередньої розкопки) – я просто не випускав його з рук. Тільки-но була вільна хвилина, брав обладнання, і ходив шукати пориви, тренувався. Буває, хлопці їдуть на аварію, шукають, де пропала вода, кажуть: «Ми вже все повідкривали, але ніяк не можемо знайти… ». Викликають мене – я приїжджаю, і за кілька хвилин знаходжу ту засувку, яка закрита. Чому так? Бо просто люблю і ціную свою роботу. Це дає мені реалізувати свої можливості» – згадує Василь Петрович.
«Операція – автоматизація»
«Коли я прийшов на водоканал, тут ще багато що працювало «вручну», я бачив, наскільки це складно, важко, затратно… Так з’явилася ціль – удосконалити, модернізувати і автоматизувати робочі процеси. І ми з колегами-однодумцями почали наводити порядок. Їздили у різні відрядження, вивчали досвід, в тому числі і закордонний, освоювали нові технології, знаходили партнерів.
Наприклад, ми першими в Черкасах почали працювати з таким високотехнологічним обладнанням, як перетворювачі частоти. Мова йде про регульований режим роботи насосних агрегатів, які подають воду на місто, будинки. Завдяки їм ми стабілізували тиск в системі, побачили, як можна досягти гігантської економії електроенергії (30-35%). Для порівняння – раніше це все регулювалося засувками: машиністи ходили, відкривали їх, були перепади, це все забирали купу сил, часу, грошей…
Наступним етапом – була автоматизація всіх підвищувальних станцій. На нас тоді звернули увагу закордонні компанії, подарували нам переносний витратомір – це такий компактний прилад, який дозволяє приїхати з ним в будь-яку точку, виміряти витрати. І тут вже почався колосальний обсяг роботи – ми брали їх на об’єкти: наприклад, їхали на насосну станцію, вивчали, скільки води бере той чи інший район, який обслуговує ця станція, знаходили недоліки в системі, виправляли, удосконалювали. Потім вивчали особливості кожного з наших об’єктів, аналізували, удосконалювали, писали паспорти… Це була колосальна робота, але сьогодні – це величезні досягнення, коли системи працюють автоматично, регульовано і контрольовано. Ми налагодили роботу систем і диспетчерської так, що ми бачимо роботу всій станцій, об’єктів, де стався порив, знаємо, яким буде приблизний обсяг роботи і це дало нам можливість і значно прискорити робочі процеси, і економити: як фінансові, так і людські ресурси. Така глобальна модернізація на водоканалі стартувала десь з 2008-2009 років, з тих пір – ми змінили дуже багато чого» – згадує Василь Рудь.
Екстремальні історії
«Бували в роботі і смішні випадки, і екстремальні. Було таке: вилазиш із камери, весь такий мокрий, щасливий… А на вулиці мінус 20. Вхопився руками за кільце руками – і все примерз…
А коли працювали із врізними датчиками на каналізації, а там – постійно високий тиск… Ці датчики треба витягнути, а зупинити колектор – не можна… І розумієш, що часу в тебе – максимум 10 хвилин, не встигнеш – будеш по шию у … І мова не про воду…. (сміється). Наша ціль – щоб люди були із водою, щоб працювала каналізація, щоб підприємство постійно удосконалювало свою роботу на благо місто і його мешканцям… Завжди радію, коли бачу позитивний результат!» – зізнається Василь Петрович.
Залиште свій відгук
Хочете долучитися до обговорення?Спробуйте!